ОМЛІВА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до омліва́ти. Коли посідали, притиснув до серця омліваючу з плачу Маланку, діти заголосили в один голос (Кобр., Вибр., 1954, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 694.