ОМЕ́Т, а, ч., заст. Пола, край (одягу). Яко миро добровоннє З голови честної На бороду Аароню Спадає росою І на шитії омети Ризи дорогії (Шевч., І, 1963, 344).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 693.

Омет, та, м. Ометъ, край, пола одежды. Шитії омети, ризи дорогії. Шевч. ІІ. 270.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 53.