ОМЕРТВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Утратити ознаки життя; обмертвіти. Сухе, змарніле обличчя [Оксани] посіріло і ніби омертвіло (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 92).
2. перен. Утратити здатність рухатися; заклякнути, заціпеніти. — Хутко, дівчино! Не йде, мов омертвіла (Вовчок, І, 1955, 42).
3. перен. Стати пустим, безлюдним, ніби вимерлим (про житло, населений пункт і т. ін.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 693.