ОМЕРЗИ́ТИ, ржу́, рзи́ш, док., перех., заст. Вчинити блюзнірство щодо кого-, чого-небудь. Люде, род лукавий, Господнюю святую славу Ростлили — і чужим богам Пожерли жертви, омерзили І пресвятого, горе вам! (Шевч., II, 1953, 422); // Опоганити, осквернити. Знала, що якби рішила не піти, то хіба би мусила відразу й руки на себе наложити. Все одно опришок, як демон, мучив би її привидами півночі, омерзив би кожен крок в домі, затруїв би повітря й їжу. Тому пішла (Хотк., II, 1966, 132).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 692.