ОМЕ́ЛА, и, ж. Багаторічна вічнозелена рослина, яка паразитує на багатьох породах дерев. Між вербами з темно-зеленими шапками омели блиснула ріка (Донч., IV, 1957, 261); Розрослися, аж понахиляли своєю вагою гілки, кущі омели на в’язі, що ріс під школою (Мушк., Чорний хліб, 1960, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 692.