ОЛИВ’Я́НИЙ, а, е, заст. Олов’яний. Настя виймає з узлика олив’яний перстень (Вас., III, 1960, 335); Якби шерсті клубок мав би стільки в собі речовини, Як і олив’яний злиток, вагою були б вони рівні (Зеров, Вибр., 1966, 134); Рось мліла тихим олив’яним світом між чорними скелями (Н.-Лев., II, 1956, 135); Досада закипала на серці в Параскіци і пекучими слізьми спадала з сірих, олив’яних, отаких саме, як ті олив’яні ложки, що лежать у миснику, очей (Коцюб., І, 1955, 267).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 689.