ОЛЕНИ́ЦЯ, і, ж. Самиця оленя. Він наближався до поранених тріпотливих ланей та олениць, дивився їм у страдницькі очі.. і сам добивав їх мисливським ножем (Тулуб, Людолови, II, 1957, 361); — Ми бачили стадо олениць. Олень стояв на варті, наче з бронзи вилитий (Томч., Готель.., 1960, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 687.