Оленець, нця́, м.

1) Ум. отъ олень. Зілля спасає сиви оленець. АД. І. 83.

2) = Оленок. Вх. Пч. І. 6.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 51.