Про УКРЛІТ.ORG

окур

Окур, ра, м.

1) Оку́р. Окуриваніе. У кирпичниковъ, горшечниковъ: первоначальный легкій огонь, при которомъ обжигаемое окуривается дымомъ. Вас. 180.

2) Окур. курево, которымъ подкуриваютъ пчелъ. Шух. І. 111.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 51.

вгору