Про УКРЛІТ.ORG

окуляри

ОКУЛЯ́РИ, ів, мн.

1. Оптичний прилад з двох скелець на дужках, який використовують при вадах зору або для захисту очей від яскравого світла та механічних ушкоджень. Очі йому вже не служили, і навіть окуляри не помагали (Коцюб., II, 1955, 125); Берник газету витяг з кишені, і знов я позаздрив йому: без окулярів читає (Мур., Бук. повість, 1959, 209); Коли я сказав Самборському, що світло ріже очі, він відповів, що зараз ми дістанемо окуляри-світлофільтри (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 135).

Диви́тися крізь роже́ві окуля́ри див. роже́вий.

2. жарт. Синяки під очима. Сюди на кулаки лиш ближче! Я бебехів вам надсаджу; На очі вставлю окуляри (Котл., І, 1952, 93); Побють йому усю пику, попідставляють окуляри, порозривають на ньому всю одежу (П. Куліш, Вибр., 1969, 199).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 685.

Окуляри, рів, м. мн.

1) Очки. Мнж. 4. На очі вставлю окуляри. Котл. Ен. II. 15. Шкапа твоя трохи, чоловіче, не добачав дак купи їй окуляри. Кв. І. 140. — втерти. Провести, надуть.

2) Синяки подъ глазами отъ побоевъ, фонари. Так побили мене, що я три тижні носив оттакі окуляри.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 51.

вгору