ОКУЛЬТИ́ЗМ, у, ч. Містичне вчення, що визнає можливість безпосередніх зносин з потойбічним світом. Тільки один шурин, Володимир Антонович, має трохи природного розуму, та й той уже повністю втопив у теософії і окультизмі (Стельмах, І, 1962, 282); Прагматизм не бачить різниці між містикою і наукою. Він утверджує релігійні забобони, магію, окультизм, теософію й інші "науки", що сприяють єднанню реального і загробного світів (Мист., 3, 1961, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 685.