ОКУЛЬБА́ЧЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до окульба́чити. Біля будинку ігумені стояло з десяток.. окульбачених коней (Донч., III, 1956, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 685.