ОКТА́НТ, а, ч.
1. мат. 1/8 частина простору, поділеного трьома площинами, що перетинаються під прямим кутом.
2. Астрономічний прилад для вимірювання кутових відстаней між небесними світилами. Бутаков разом з штурманом Поспєловим почав встановлювати в штурманській рубці компаси, барометри, октанти, барографи та різне інше мореплавське приладдя (Тулуб, В степу.., 1964, 263).
ОКТЕ́Т, у, ч.
1. Інструментальний музичний твір для восьми виконавців.
2. Ансамбль з восьми виконавців (співаків або музикантів). У виконанні вокального октету.. можна почути югославські, негритянські та російські народні твори (Веч. Київ, 7.VIII 1962, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 684.