Окса́нин день —

1) народна назва церковно-календарного дня 24 січ­ня/6 лютого, який ще називали Оксани-Веснопровісниці (-Напівзимниці, —Напівгодувальниці); кор­му для худоби було вже обмаль, тому давали сіно тільки ягнятам, телятам, а корові — лише переддоїнням; за прикметами, якщо на Оксани гарна погода, то й весна буде на славу; яка Оксана, така й весна;

2) Окса́на (можливо, від грецьк. хепіа — «гостинність»; змен­шено-пестливі — Окса́нка, Окса́нонька, Окса́ночка; Аксю́та, Аксю́тка, Аксю́тонька, Аксю́точка; Оксе́ня, Окси́ня; Ксе́ня, Ксе́нонька, Ксе́ночка, Ксе́ненька, Ксе́нечка, Кса́на, Ксан́ка, Кса́нонька, Кса́ночка; Ксю́та, Ксю́тка, Ксю́тонька, Ксю́точка) — українізоване хри­стиянське жіноче ім’я, оспіване в народній творчості: «Мати Оксану родила, Місяцем обгородила, Со­нечком підперезала, На село виря­джала»; «Ой заручена та й Оксан­ка, зарученая, Дала свою білу руч­ку на заруку. — Ой ручко моя, бі­лесенька у батенька, Ой чи будеш ти така білесенька у свекорка?». Ішла Оксеня на посад (весільна піс­ня); Там Оксиня красу сіє, розум са­дить (пісня); Попід гаєм, мов ласочка, Крадеться Оксана (Т. Шев­ченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 416.