ОКРОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. окровля́ть; док., рідко. Залити, забризкати кров’ю; закривавити. Як ударив Помазанець Кілком по височку, Враз окровив Маріяні Плаття і сорочку (Укр.. думи.., 1955, 224).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 680.