ОКРИ́ЛЮЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до окри́лювати. Хоч попереду була невідомість.., проте в грудях билася радість і повним життям жило те хмільне, окрилююче чуття, від якого хотілось співати (Гончар, II, 1959, 314); Окрилюючі ідеї партії були провідною зорею для молодої поезії Володимира Сосюри, Павла Тичини та інших поетів (Рад. літ-во, 5, 1958, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 679.