ОКРИВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати кривим. Був він невдачливий: що не здумає, що не зробить — все на діло не йде: .. загнав кобилу з возом у болото, щоб колесо замокло, — кобила окривіла..; пустив поле під сіно, сіно подешевшало (Григ., Вибр., 1959, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 679.

Окривіти, вію, єш, гл. Сдѣлаться хромымъ. Вх. Зн. 43.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 50.