ОКРЕ́СЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до окре́слити. Семен узяв газету й побачив окреслену червоним олівцем замітку (Сміл., Зустрічі, 1936, 68); Гори розсунулися, відкриваючи широкий, стрімкими скелями окреслений прохід (Собко, Кавказ, 1946, 85); Найяскравіше окреслений драматургом [Ю. Буряківським] образ члена підпільного ЦК Комуністичної партії [Чехословаччини] Юліуса Фучіка (Вітч., 5, 1956, 130); Утік він з монастиря з цілком окресленою метою (Рильський, III, 1956,199); Нафтові вишки, виразно окреслені вдень, тепер в лягаючих сутінках ледве маячили на близьких і далеких горбах (Гончар, III, 1959, 377); Все в ній змінилося — і стан, позначений м’якою, граціозною жіночністю, і задумане.. обличчя, і красиво окреслений рот (Жур., Звич. турботи, 1960, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 678.