ОКРА́ВКА, и, ж., заст. Окрайка. Спідниця, хоч і підперезана окравкою, та все ж таки довга, до п’ят (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 13); На талії запаска удержується червоною вовняною окравкою, або, як її ще звуть, крайкою (Збірник Полт. музею. І, 1928, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 676.

Окравка, ки, ж.

1) Кромка, кайма (суконная). Оторвавъ ее отъ края ткани, ею женщины обыкновенно подпоясываются, поэтому окравка — часто женскій поясъ; въ Александр. у. — вязаный женскій поясъ. Картату плахту червоною окравкою підперезали. ЗОЮР. II. 290.

2) Обрѣзокъ. Ум. Окравочка. Чуб. III. 395.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 49.