ОКОШИ́ТИСЯ¹, шу́ся, ши́шся, док., розм. Зробити зупинку, стати табором; отаборитися. Прозвучав зазивний сигнал, і комонники з усіх кутків лугу групами й поодинці потюпали до старшин.., полк окошився за густим верболозом (Добр., Очак. розмир, 1965, 236); // Постійно оселитися. Та й ми, каже, йшли [степом] та тут окошилися; зоставайтесь і ви тут з нами, будемо жити (Сл. Гр.).

ОКОШИ́ТИСЯ², и́ться, док., розм.

1. на кому. Негативно позначитися на кому-небудь, вплинути на когось. Хто зробив, а на йому окошилось (Укр.. присл.., 1955, 20); І все, що б хто не зробив, а окошиться на Галі (Мирний, IV, 1955, 77); До свар з товаришами він встиг призвичаїтися так сильно, що й тепер той нахил мав на комусь окошитися (Крим., Вибр., 1965, 335).

2. на чому і без додатка. Скінчитися, припинитися. Іще ж не все тут [у пеклі] окошилось, Іще брела ватага лих (Котл., І, 1952, 127); [Залеський:] А ви думали що, добродію Савуляк, що на тому й окошиться? Почекайте. Це ще не все (Собко, П’єси, 1958, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 676.

Окошитися, шуся, шишся, гл.

1) Сдѣлать остановку, стать лагеремъ, стать на стоянку, поселиться. Та й ми, каже, йшли (степом) та тут окошилися; зоставайтесь і ви тут з нами, будемо жити. КС. 1882. ХП. 590.

2) — на кому. Отразиться на комъ, пасть на кого. Поли б на йому усе зле окотилось. Харьк. г. Хто виноват, а на мені окотилось. Ном. № 4069.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 49.