ОКО́СТУВАТИЙ, а, е, розм.

1. З широкими кістками; костистий. Цей віл худий, але окостуватий (Номис, 1864, № 13937).

2. Твердий, як кістка. Окостувате дерево — сокира відскакує (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 676.

Окостуватий, а, е.

1) Костистый; съ широкими костями. Ном. № 13937. Цей віл худий, але окостуватий.

2) Твердый какъ кость. Окостувате дерево — сокира відскакує. Вас. 146.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 49.