ОКОРО́ВАНИЙ, а, е, спец. Дієпр. пас. мин. ч. до окорува́ти; // у знач. прикм. Довкола кучугури шлаку, штабелі.. цегли, окорованого кругляка (Рудь, Гомін.., 1959 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 676.