ОКОРЕНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док., розм., рідко.

1. Пустити коріння; укорінитися.

2. перен. Надовго розташуватися де-небудь або на чомусь. О, вже сів, окоренився! А не пора додому? (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 675.

Окоренитися, ню́ся, ни́шся, гл. Укорениться, пустить корни. Переносно: крѣпко усѣсться. О, вже сів, окоренився! А не пора до дому? Конст. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 49.