ОКОЛО́Т, у, рідко ОКОЛІ́Т, ло́ту, ч.
1. Сніп житньої соломи, обмолочений нерозв’язаним або перев’язаний після обмолоту (звичайно для вшивання покрівлі). Перед одною з сільських хат стояв чоловік і перев’язував околоти (Кобр., Вибр., 1954, 107); Долі лежить околіт, слизький, морозний і з житнім духом (Коцюб., II, 1955, 254); Аниця одягла його в старий дірявий сардак, підперезала перевеслом із околоту та й веде босого (Март., Тв., 1954, 44); // Кілька таких снопів (перев. 7-8), зв’язаних докупи. [Микола:] Знаєш, я так думаю: околот соломи принесу, постелимо Михайлові отут на землі (Фр., IX, 1952, 105); Дасть Сук за донькою кільканайцять [кільканадцять] околотів соломи, пообіцяє піврічну теличку (Ков., Тв., 1958, 37).
Молоти́ти в около́т — молотити (ціпом), не розв’язуючи снопа.
2. збірн. Солома з снопів, обмолочених нерозв’язаними. Під вікном блиснув сніп вогню, і зразу ж за цим у хату влетіло водночас чотири кулі околоту (Епік, Тв., 1958, 296); Які запальні мрії виголошували вони [комунівці].., затуливши околотом вікна зсередини, щоб не побачив куркуль крізь вікно, у кого стріляти (Ю. Янов., II, 1954, 155); А вітер смикав околот із стріх І кураю клубки котив у полі (Мисик, Біля криниці, 1967, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 674.