ОКОВИ́РНИЙ, а, е, розм., рідко. Гарний, приємний на вигляд, слух і т. ін. — То не дивуйтеся, коли і я навчилася біля їх усякого такого оковирного слова… Біда навчить (Кучер, Прощай.., 1957, 192).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 672.

Оковирний, а, е. Пріятный на видъ, аккуратно сдѣланный. Мнж. 187.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 48.