ОКЛИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ОКЛИ́ГАТИ, аю, аєш і ОКЛИ́ГНУТИ, ну, неш, док., розм. Одужувати, здоровішати. Параска потроху оклигувала, та дуже помалу.. Дома ледве чапала по хаті (Гр., II, 1963, 435); В госпіталь його [Спартака] привезли контуженим, і він тепер тільки оклигував після контузії (Гончар, Людина.., 1960, 196); Марися, попоївши, хоч і трохи оклигала, та все ж виглядала дуже жалюгідно (Вільде, Сестри.., 1958, 552); І не квапсь, не рятуй, — Ні, вже не оклигну, Таки вмру (Г.-Арт., Байки.., 1958, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 664.