ОКЛЕ́ЦЬКУВАТИЙ, а, е, діал.

1. Невисокий, але кремезний; присадкуватий (про людину). Оклецькуватий писар з якутів зітхав, протираючи очі (Граб., III, 1960, 92).

2. Короткий і товстий. Оклецькуватий палець.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 664.

Оклецькуватий, а, е. Толстый и низкій.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 47.