ОКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. Те саме, що обклада́ти 4. Козак бере [лінивця] за чуприну, давай його окладати гарапником, — а все наказував не лежати, а іти на роботу (Україна.., І, 1960, 232).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 664.

Окладати, даю, єш, гл. = Обкладати. Труну дорогими сукнами окладали. Макс.

2) Бить. Виломив сі, витесав бучок відзніковий, як прийшов до хати дяки окладати. Чуб. V. 675. Ребра києм окладати. К. ЦН. І. 173.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 47.