О́КАТИ, аю, аєш, недок.

1. Говорити, повторювати "о". Вона [жінка] глянула на старого і, окаючи, перелякано сплеснула руками: — Іван Петрович!? (Стельмах, І, 1962, 404).

2. Зберігати у вимові різницю між голосними звуками "о" та "а" в ненаголошених складах. Літературна мова не відкидає місцевої вимови, і волжанин говорить чистою літературною мовою, хоч на відміну від москвича окає, а не акає (Мист., 6, 1965, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 661.