ОЙ-О́Й, виг.

1. Уживається при вираженні фізичного болю, страждання і т. ін. — Лежить мій Хаїм… лежить мій Лейба, що годували стареньку маму… і більш не встануть… Ой-ой! ай-вай! (Коцюб., II, 1955, 177).

2. Уживається при вираженні здивування, захоплення і т. ін. У флігелі тоді рипнули двері, і Гашка з цеберками по воду прибігла. — Ой-ой, як дідусь рано. — Засміялась очима ранково (Головко, І, 1957, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 659.