О́ЙКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до о́йкати. Стрибнув [коновод] наперед і вдарив переднього своєю простою, але в його руках страшною зброєю. Чоловік ойкнув, захитався… (Гр., II, 1963, 296); Біля печі сусідки разом ойкнули, поточилися до дверей і настрашені мигнули попідвіконню (Панч, В дорозі, 1959, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 659.