ОЗОНА́ТОР, а, ч. Прилад для одержання озону. Прилади, які служать для цієї мети [добування озону], мають назву озонаторів (Заг. хімія, 1955, 305).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 657.