О́ЗИМКИ, ів, мн. (одн. о́зимок, мку, ч.), розм.

1. Весняні морози, заморозки. [Іван:] А жита які! І лютневі вітри не зв’ялили, і озимки не зморозили (Галан, І, 1960, 518).

2. Сорт пізніх яблук, що добре зберігаються взимку.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 654.

Озимки, ків, м. мн.

1) Весенній морозъ.

2) Порода яблокъ, сохраняющихся зимою. Вх. Уг. 255.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 45.