Про УКРЛІТ.ORG

озеро

О́ЗЕРО, а, с.

1. Природна або штучна заглибина, заповнена водою. Десь за комишами в озері крякають жаби, гуде бугай… (Коцюб., І, 1955, 179); В дельті Сирдар’ї, в її тихих затоках з безліччю озер навколо.., комарі були справжньою божою карою (Тулуб, В степу.., 1964, 343); * Образно. Ми сидимо в кімнаті по вечері. Не світимо.. Лиш підкидаєм у коминок дров, — І плинемо по озері розмов (Рильський, І, 1960, 170); Міжгіря біліли внизу, затоплені молочними озерами туманів (Гончар, III, 1959, 125); * У порівн. Очі дівочі, усміхнені, сині, наче озера ясні (Гонч., Вибр., 1959, 278).

2. перен. Велика кількість якої-небудь рідини. Піт обливає його всього, градом виступає на жирному виду, цілими озерами збирається під очима (Мирний, І, 1954, 292); Ніч над пожарищем голову схилила, дівчина загнала в окупанта вила. Там крові озера, бється люд завзято, кинув в офіцера піонер гранату (Сос., II, 1958, 244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 653.

о́зеро (зменшені — озе́рце́, озе́­ре́чко) — природна або штучна за­глибина, заповнена водою; у на­родній пісні озеро — символ господи, подвір’я: «Межи двома бере­гами вода каламутна, Межи двома озерами рибка баламутна» (рибка тут — дівчина); як озеро оточене берегами, так обійстя огорожею (див.). Хай тобі риба й озеро (М. Номис); Ой, у полі озеречко, там плавало відеречко (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 413-414.

вгору