ОЗЕЛЕ́НЮВАТИ, юю, юєш і ОЗЕЛЕНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОЗЕЛЕНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех. Створювати зелені насадження; насаджувати дерева, кущі, квіти і т. ін. Слід би й тепер озеленювати вулиці наших міст і сіл липами. Це — і прикраса, і затінок, і волога, і медонос (Літ. Укр., 19.І 1965, 1); Славні наші міста. Красиві, чудесні. Іще будуть чудесніші, іще будуть красивіші, бо колективно озеленяємо, колективно й квітчаємо… (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 13); Робітники дбайливо озеленили подвір’я своєї шахти: висадили багато дерев, декоративних кущів, розбили квітники, клумби і встановили автоматичне поливання (Нар. тв. та етн., 4, 1961, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 652.