ОЗДОРОВЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до оздоровля́ти. Оздоровляючий запах вогкої землі і квітів заповнював кімнату (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 228).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 652.