ОЗДОРО́ВЛЮЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до оздоро́влювати. — Найбільш, звичайно, оздоровлююча сила — це сила кохання (Гончар, Тронка, 1963, 334); У багатьох романах та повістях 50-х років йдеться про скеровуюче, оздоровлююче, а іноді й просто.. рятівне для героїв значення робітничого, взагалі трудового середовища (Рад. літ-во, 5, 1966, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 652.