ОЗДО́БЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ОЗДОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОЗДО́БИТИ, блю, биш; мн. оздо́блять; док., перех., чим і без додатка.

1. Надавати кому-, чому-небудь гарного вигляду за допомогою яких-небудь прикрас; прикрашати. Хто храми для богів.. Будує з мармуру, в горорізьбу фронтон Ясний оздоблює чи в лініях колон Задовольняє смак.., — А я під буками, де сходяться дороги, ..Хатинку виліпив (Рильський, І, 1960, 256); Робили гуцули тарілки, кубки, різні коробки. Усе це вони вирізували з дерева, оздоблюючи напрочуд гарними інкрустаціями (Рибак, Опов., 1949, 23); — Подивіться, як дбайливо, з яким смаком оздобили художники стіни цього залу (Собко, Звич. життя, 1957, 198).

2. перен. Робити яскравішим, виразнішим або більш вишуканим, вигадливим (мову, стиль). З себе він був тихий, спокійний,.. хоч на річ дуже гострий і правдивий, а тілько він завжди оздоблював її ласкавими словечками (Мирний, IV, 1955, 335).

3. перен. Робити повнішим, багатшим, змістовнішим. Ти знаєш ціль життя, Щасливий чоловік, Ти для життя живеш. Свій довгий ясний вік Ще замолоду ти умів оздобить гойно (Зеров, Вибр., 1966, 393).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 651.