ОЗБРО́ЄНІСТЬ, ності, ж.

1. Забезпеченість озброєнням, військовим спорядженням. Відомості про козацьку озброєність одна одну перевищували (Ле, Наливайко, 1957, 48).

2. перен. Забезпеченість, оснащеність засобами, необхідними для якої-небудь роботи, діяльності. В. І. Ленін не раз підкреслював, що підвищення культури землеробства і тваринництва значною мірою залежить від рівня технічної озброєності сільського господарства (Укр. іст. ж., 2, 1960, 44).

3. перен. Досконале володіння певними знаннями; добра обізнаність. Сила партії — в її ідейній і організаційній згуртованості, в теоретичній озброєності, в знанні законів суспільного розвитку, в умінні користуватися марксистсько-ленінською теорією як надійним компасом (Ком. Укр., 8, 1965, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 649.