ОЗБРО́ЄННЯ, я, с.

1. Дія за знач. озбро́їти і озбро́їтися. Чи Оленка знає, що на озброєння держави витрачаються мільйони крон; а що>́ за ці гроші можна було б побудувати? (Вільде, Сестри.., 1958, 15); Зараз провадиться не просто технічне озброєння сільського господарства, а його переозброєння (Наука.., 11, 1962, 34).

◊ Бра́ти (взя́ти) на озбро́єння: а) визнавати придатним, потрібним для використання у військовій справі; б) використовувати що-небудь у роботі, боротьбі. Гнів сатирика виростає з любові до народу. І народ завжди брав палке слово поета на озброєння (Літ. Укр., 23.II 1965, 4); Виступивши на історичній арені, пролетаріат у своїй боротьбі з царизмом і буржуазією взяв на озброєння вірші Шевченка (Мист., 2, 1961, 3).

2. Сукупність засобів для ведення воєнних дій; військове спорядження; зброя. Росія одверто вступала в союз з Англією і тепер буде постачатися озброєнням з-за моря (Кочура, Зол. грамота, 1960, 178); Туляки швидко.. здружилися із старими чорноморськими кораблебудівниками, опанували складне озброєння морського флоту (Кучер, Чорноморці, 1956, 25).

Го́нка озбро́єнь див. го́нка.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 649.