ОЗБРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЗБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех.

1. Забезпечувати зброєю, військовим спорядженням. Імператори Візантії.. озброювали й нацьковували народ на народ, сіяли між ними сварки й чвари (Скл., Святослав, 1959, 144); Могутні були новгородські бояри та купці, не один полк могли озброїти, та ще й зброя яка! (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 170).

Озбро́ювати до зубі́в (від голови́ до ніг, від ніг до голови́, від голови́ до п’ят) — повністю забезпечувати зброєю. — Я озброю вас до зубів, я одягну вас у сталь, якої наші друзі, — він глянув у бік представників іноземних місій, — не пошкодують для нас! (Гончар, II, 1959, 208).

2. чим, перен. Забезпечувати, оснащувати засобами, необхідними для якої-небудь роботи, діяльності. Батьківщина озброює творців гігантського гідровузла могутньою технікою, найновішими досягненнями передової радянської науки (Літ. газ., 21.VI 1951, 4); Радянська держава озброїла нас не тільки новою технікою, а й навчила колективно боротися за високі врожаї (Колг. Укр., 2, 1954, 3).

3. перен. Давати знання і т. ін., потрібні для певної роботи, діяльності. Ідеями Леніна в праці озброїла партія нас (Сос., Близька далина, 1960, 166); Історична наука озброює винятково багатим матеріалом для виховання трудящих в дусі радянського патріотизму і соціалістичного інтернаціоналізму (Ком. Укр., 3, 1962, 45); Необхідно озброїти знаннями й передовим досвідом.. спеціалістів і всіх трудівників землеробства й тваринництва (Рад. Укр., 17. І 1964, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 649.