ОЖИ́ВЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що оживля́ючий 2. Скрізь оживчий вітрець провіває теплим подихом (Вовчок, VI, 1956, 312).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 648.