ОЖИ́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оживи́ти. Виявлений у кризі памірського льодовика тритон, пробувши 5000 років у крижаному склепі, був оживлений і проіснував 12 годин (Хлібороб Укр., 5, 1964, 47); Рівна постать горянина стає ще стрункішою. Лице оживлене думкою (Мас., Під небом.., 1961, 200); // у знач. прикм. З її оживлених темних очей б’є безжурність (Коб., І, 1956, 478).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 647.