ОЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОЖИ́ТИ, живу́, иве́ш, док.

1. Повертатися до життя; воскресати. Страшно було дивиться на його мертвого, а ще страшніш було бачить, як він оживав… (Стор., І, 1957, 344); Коли б усі одурені прозріли, Коли б усі убиті ожили, То небо, від прокльонів посіріле, Напевно б, репнуло від сорому й хули (Сим., Земне тяжіння, 1964, 15); * Образно. Гармата знову ожила. Комісар садив із неї сам, як професор точних наук (Ю. Янов., І, 4954, 54).

2. перен. Появлятися знову, виявлятися з новою силою; відроджуватися, відновлюватися. Якась солодка радісна надія ворушиться в серці, оживає (Н.-Лев., III, 1956, 316); Була чудова весна. Тоді було так любо, оживали мрії, безнадійні, любі мрії (Л. Укр., III, 1952, 587); Чутки про землю ожили з весною, наче посходили з зіллям укупі і з ним розростались (Коцюб., II, 1955, 42); // в чому. Яскраво вимальовуватися, поставати (в пам’яті, уяві і т. ін.). Чудовий образ принесла вона в душі тоді під батькову стріху, і той образ раз у раз оживає в її уяві, й міниться, і грає барвами (Коцюб., І, 1955, 288); Рядок за рядком, поема за поемою народжувалися в заповітній книжечці, і оживала в ній жахлива правда епохи кріпацтва (Тулуб, В степу.., 1964, 158); Оживала в пам’яті незабутня ніч розлуки. Одна вона — темна ніч — знає, як гірко було тоді Марії (Цюпа, Назустріч.., 1958, 43).

3. Відновлювати свої життєві сили; ставати знову бадьорим, енергійним, життєрадісним. Хоч і не зовсім Маруся повеселішала, та усе-таки неначе стала потроху оживати (Кв.-Осн., II, 1956, 80); Співав [кобзар Остап Вересай], похилий, нездужалий, Співав — і серцем молодів, Співав — і люди оживали, Співав — і ріс народний гнів (Рильський, III, 1961, 137); Як би не були стомлені та змучені люди, але досить тільки розпалити вогнище, як одразу ж усі оживають, одразу ж підноситься дух (Баш, На землі.., 1957, 42); // Сповнюватися життєрадісністю, інтересом (про погляд, вираз обличчя і т. ін.). Секретна книжечка немов будила Богдана Петровича від сну. Велике, різко окреслене обличчя, і ліниві, довгі, лагідні очі оживали, яснішали (Коп., Тв., 1955, 305); — А тато гостинця привіз з міста.. — Погляд у хлопця загорівся, ожив (Мирний, І, 1954, 307).

4. Пробуджуватися знову з початком весни (про природу). Оживають після зими краснотали на Трухановім острові (Гончар, Маша.., 1959, 3); Чую, надходить весна. Під зефіром весь світ оживає, Повняться води теплом (Зеров, Вибр., 1966, 367); Ще зима кашляє по-старечому, але вже дихає весна на повні груди, вже оживають дерева (Збан., Сеспель, 1961, 356).

5. від чого і без додатка. Сповнюватися життям, діяльністю, рухом. У торгові дні воно [місто] оживає (Стеф., І, 1949, 166); Уже розвиднілось. Бульба раптом схопився.. Схопилися Остап і Андрій. Почав оживати весь двір (Довж., І, 1958, 225); І потечуть Веселі ріки, а озера Кругом гаями поростуть, Веселим птаством оживуть (Шевч., II, 1953, 292); Вранці увесь лан укрився женцями та косарями, ожив од гомону й сміху (Стельмах, І, 1962, 575).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 647.