ОЖЕ́НЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин ч. до ожени́ти. У мене один син нежонатий, а другий оженений (Сл. Гр.); Недавно оженений син тримав одною рукою попід шию молоду жінку (Ірчан, II, 1958, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 646.

Оженений, а, е. Женатый. У мене один син нежонатий, а другий оженений. Лебед. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 43.