ОЖЕЛЕ́ДА, и, ж., діал. Ожеледь. [Дід Вакула:] Вчора рано вітер вив, А мороз мов хоче з’їсти, Ожеледа під ногами (Фр., IX, 1952, 423); Кілька років назад була в нас здоровенна ожеледа. Ліси, садки поламались, погнулись (Коцюб., І, 1955, 459).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 646.