ОЖВА́ВЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОЖВА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. ожва́вляться; док. Ставати жвавим, бадьорим, веселим; пожвавлюватися. Він любив молодих студентів, любив слухать їх веселу й розумну розмову і сам тоді ніби оживав,ожвавлювавсь (Н.-Лев., І, 1956, 620); // Ставати виразнішим (про обличчя, очі і т. ін.). Сухорляве та смугляве лице повеселішало, ожвавилось і стало ніби розумніше (Н.-Лев., IV, 1956, 282); // Набирати жвавості, динамічності і т. ін. Концерт ожвавився (Ле, В снопі.., 1960, 189).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 646.