ОЖ, част., діал. Ось. — Ож вийди та подивись, який гарний гість: як сонце! — сказала Зоя (Н.-Лев., V, 1966, 116); — Рідненька… Ну чого… Ож заспокойсь, облиш!.. (Вирган, В розп. літа, 1959, 176).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 646.

Ож сз.

1) Вотъ. Ож побачить. Левиц. І. 166.

2) Что. Ай, коби Марта знала, ож її родина іде. Гол. IV. 409. Ож би. Хотя би. Ож би усі звізди з неба писарями стали, та еще би мої гадки не переписали. Гол. IV. 505.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 43.