ОДЯГНИ́Й, а́, е́, розм., рідко. Добре одягнений; ошатний. На другий день явився у село і Денис. Та що то одягний! (Кв.-Осн., II, 1956, 417); — Борошна приходив прохати, ледащо, А тепер одягний за мене де краще! (Манж., Тв., 1955, 221).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 646.

Одягний, а, е. = Одіжний 2. Г. Барв. 380, 104. К. ЧР. 223. Червона як рожа та таки й одягна. Кв. І. 133. Сам одягний — таки зовсім як міщанин. Ном. стр. 219. Ум. Одягне́нький. О. 1862. IX. 68.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 43.