ОДУШЕ́ВЛЕННЯ, я, с. Стан за знач. одушеви́тися. І знов оплески й оклики одушевлення, просьби, щоб артист повторив гру (Коб., III, 1956, 109); Хлопець був гарячий і поривистий, Демидів тільки в хвилях одушевлення ставав таким (Мак., Вибр., 1956, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 644.